Особливості розшивки швів цегляної кладки, види розшивки, практичні поради.
При облицюванні будівлі фасадною цеглою завершальним етапом є розшивання швів лицьової кладки. Даний етап має два важливих назначення:
1. Естетичне оформлення;
2. Забезпечення герметичності і ущільнення поверхні зовнішньої кладки, щоб не допустити проникнення всередину вологи.
Що ж таке розшивання? Слід розібратися з цим поняттям більш детально перш, ніж переходити до видів, способу проведення і основних помилок.
Існує два основних поняття розшивки швів: безпосередньо розшивання і закладення і розшивання швів.
Закладення і розшивання - це заповнення існуючих швів будівельним розчином з наступною розшивкою шва. Як правило, сюди включається розчищення швів кладки від того, що стало непридатним (на глибину до 15 мм) в старій або існуючої цегляній кладці, подальше заповнення цих швів новим розчином і завершальна обробка заповнених швів.
Розшивання - це використовуваний в процесі роботи, при завершальній обробці заповнених будівельним розчином швів, термін, що позначає сам процес, який відноситься до зведення нової цегляної діжки. Не варто забувати, що розшивання - це один з найважливіших етапів облицювання фасаду. Навіть сама чудова цегляна кладка може бути зіпсована поганою якістю розшивки шву, а посередня кладка може бути прикрашена добре виконаною розшивкою, що приховує недоліки кладки і підкреслює гідності. Крім того, не варто забувати і про вибір відповідного часу для проведення розшивки. Розчин повинен бути досить м'яким і пластичним для легкого і зручного ущільнення його в швах. Якщо ж почати розшивати шов рано, коли розчин занадто вологий, цементне тісто (або розчин кладки) просто видавлюється на поверхню, що тільки погіршує естетичне сприйняття фасаду. Якщо розчин буде занадто сухий, то при розшивці потрібно буде прикладати більше зусиль для ущільнення шву.
Для вибору оптимального часу для розшивки шва потрібно періодично перевіряти цегляну кладку і оцінювати її готовність до завершального етапу.
Існує досить велике різноманіття видів розшивки швів, якісь застосовуються рідше, які частіше за інших. Розглянемо особливості найбільш популярних видів швів.
1. Напівкруглий увігнутий шов (або шов «Ручка відра»). Такий шов виходить при приглажуванні поверхні шва круглою розшивкою, яка може бути і саморобною. Спочатку такий шов робився мулярами за допомогою оцинкованої металевої ручки відра, звідси й виникла друга назва. Зараз для цього використовують або готову напівкруглу розшивку, або довгий стрижень з м'якої сталі 13 мм в діаметрі, вигнутий для даної операції у вигляді коліна. Стрижень має бути товщиною 10 мм в діаметрі, за виключенням занадто глибокого проглажування шва.
При виконанні, у першу чергу, робиться розшивання вертикальних швів, після чого розшиваються інші шви. Завершальним етапом служить обробка верхньої та нижньої частини вертикальних швів - п'ятою розшивки наноситься складка вгорі і знизу кожного шва для згладжування можливих нерівностей.
Великою перевагою напівкруглої розшивки шва є те, що такий шов візуально згладжує можливі відхилення від стандартного розміру цегли, згладжує всю поверхню кладки і створює ефект злиття швів і цегли один з одним.
2. Шов пустошовка. При виконанні даного шва лицьові грані цегли залишаються відкритими, що сприяє утворенню на стіні різких ліній тіні. Потрібно враховувати, що при веденні подібного виду розшивки, стають помітними всі дефекти цегли і цегляної кладки, якщо вони є. Ідеальним варіантом вибору матеріалу для даного виду буде якісна клінкерна цегла, геометричні відхилення у якої зведені до мінімуму.
Для виконання даного шву найчастіше використовують саморобний скребок. Виготовляють його з дерев'яного брусочку невеликого розміру (50х30х20мм) і цвяху з круглим капелюшком, вбитого в брусочок посередині. Для того щоб розчин не налипав навколо цвяха і не псував лицьову поверхню, посередині бруска вирізається паз, в середину якого і забивається цвях. При проведенні по шву таким скребком, плоска головка цвяха врізається в шов і залишає за собою смужку очищеної поверхні. Так само для пустошовного шву використовується спеціальний інструмент, що зовні нагадує колісницю.
Основною перевагою такого інструменту є те, що штир, який закріплюється на ній, може встановлюватися на різну глибину. Стандартною глибиною є 
розчищення на 7-10 мм. Як і при увігнутому, спочатку розчищаються вертикальні шви, а тільки потім постільні. Обов'язково потрібно стежити, щоб шов розчищався на однакову глибину протягом усієї кладки.
Після розшивки слід шліфувати поверхню швів сталевою прямокутною розшивкою для підвищення стійкості шва до погодних факторів. Мінусом даного виду швів є його велика схильність до скупчення всередині води, що може призводити до можливих руйнувань цегли взимку під дією морозу. Найбільшу популярність даний вид швів набув при внутрішній обробці приміщень.
3. Шов в підрізання. Даний шов - плаский. Він виконується урівень із зовнішньою поверхнею цегляної кладки. Для виконання застосовується дерев'яний інструмент з заокругленим лопаткоподібним кінцем. Обов'язковою умовою виконання є те, що шви повинні бути пласкими, ні в якому разі не вигнутими. Важливу роль відіграє вибір часу: якщо почати робити розшивку занадто рано, розчин буде рідким і забруднить лицьову поверхню кладки, якщо ж пізно - розчин буде кришитися. При такому вигляді шва, заповнювач в будівельному розчині буде незахищений від опадів, тому такий шов не є бажаним для зовнішньої обробки будівель. Краще використовувати його при внутрішньому оформленні.
4. Скошений шов. Даний вид є оптимальним для суворого клімату, адже є захищеним від атмосферного впливу. Виконується ретельно заточеною кельмою, шляхом зрізу розчину під гострим кутом. Таким чином створюється плоска похила поверхня по шву, змикається з верхнім ребром, що знаходиться знизу цегли. Завдяки такому способу розшивки, дощова вода стікає по поверхні кладки, не потрапляючи всередину. При такому вигляді кладки вертикальні шви зсуваються завжди в одну сторону, частіше ліву. Глибина зрізу / зсуву повинна бути однаковою. Як правило, вистачає 3-4 мм. При виконанні скошеного шва слід пам'ятати, що постільні шви повинні бути згладжені на всю глибину, а вертикальні - на всю ширину, поки не вийде пласка похила поверхня. В іншому випадку після обрізання зайвого розчину буде видно плями. І всю роботу доведеться переробляти. Скошений шов може так само виконуватися зі скосом донизу.
Після завершення розшивки швів залишки розчину з лицьової поверхні слід видалити щіткою з жорстким ворсом.
